Сприяння мотивації як бажанню і прагненню дитини до успіху є універсальним завданням для вчителів і батьків. «Добре вмотивована дитина» – це завжди радість. Під час уроків її рука спрямовується вгору. Вона не може дочекатись лабораторного та практичного заняття або навіть звичайного формального тесту. Вона вирішує одну задачу за одною, безперервно просуваючись уперед, навіть у тому випадку, якщо її результати не ідеальні, а на шляху зустрічаються різні проблеми. На жаль, як показують дослідження, такі діти зустрічаються досить рідко. За даними нещодавнього огляду Національної асоціації освіти США (National Education Association), учителі відзначають, що близько 60 % учнів є «незайнятими» або «невмотивованими». На практиці це означає наявність великої кількості деморалізованих дітей з великою кількістю роздратованих і розчарованих у них учителів і батьків. То чи є якийсь вихід із такої ситуації? «Звісно», – каже відомий автор і лектор, доктор педагогічних наук Річард Лавуа. За свій більш ніж тридцятирічний стаж роботи вчителем і директором школи-інтернату для дітей із проблемами в навчанні він спостерігав тисячі учнів, які з усіх сил старались бути чимось зайнятими. У своїй книзі «Мотиваційний прорив» Лавуа каже, що всі діти в тій чи іншій мірі мотивовані, дорослі просто повинні допомогти їм визначитися з конкретною мотивацією: «Діти приходять, як незаряджені (мотивацією) батарейки. Ви ж повинні бути готові зарядити їх на повну». Лавуа, як і багато інших людей, починав свою дослідницьку діяльність з вивчення професійних стратегій, але незабаром розчарувався, не отримавши належного результату. «Наші школи дійшли до певної межі, – каже він. – Ми знаємо й оперуємо безліччю різних стилів навчання. Учитель може використовувати дев'ять математичних стратегій, десять стратегій навчання читання, але при цьому всі ми, зазвичай, покладаємося всього лише на один мотиваційний прийом – заохочення й покарання. У підсумку всі вони не працюють». Так у чому ж полягає відповідь на це запитання? До свого здивування, Лавуа наткнувся на нього зовсім випадково, побачивши рекламу фірми «Madison Avenue». «Якщо хтось і знає, як мотивувати дітей, – каже він, – так це люди, які продають дитячі іграшки та музику. Вони розуміють, що одна й та сама річ не підійде абсолютно всім. Виходить, що діти й дорослі реагують на зовсім різні двигуни мотивації». Далі Лавуа стверджує, що, щоб допомогти зарядити «батарейку» у дитини, ми повинні детально розібратися, що рухає нею і що рухає нами. Оскільки ми відрізняємося, треба навчитися долати ці відмінності. Тому спитайте, що ж найбільше мотивує вас і вашу дитину. Перевірте список Лавуа й відзначте, що вам підходить найбільше. Товариськість. Ця категорія людей обожнює соціальну взаємодію, вони люблять перебувати у жвавому натовпі й відчувати комунікативний зв'язок з іншими людьми і просто терпіти не можуть відчуження та самотність. Коли їм комфортно, вони дружелюбні й можуть досягти висот як в якості виконавця, так і перебуваючи на лідерських позиціях. Автономія. Для людини в цьому випадку можливість працювати самостійно – це мрія, утілена в життя. Для них плідно попрацювати в бібліотеці – задоволення, шанс вирішити якусь проблему на самоті. Статус. Такій людині важливо знати, яке місце вона посідає в мікросоціальному середовищі або в суспільстві в цілому й чітко відчувати завойовану нею позитивну репутацію. Критика для неї може стати причиною пригніченості. Допитливість. Постійна потреба у знаннях для цієї категорії є глибоким і потужним двигуном. Коли щось пробуджує в людини зацікавленість і живий інтерес це, по суті, дар, яким можна користуватися без будь-яких обмежень. Агресія. Хоч це слово і сприймається, як щось негативне, але не варто обманюватись на цей рахунок. Люди із сильною позитивною агресією хороші конкуренти, а також пристрасні борці за справедливість. Вони хочуть, щоб їхня думка була почутою і приймалася з повагою. Міць. Знову ж таки, постарайтесь уникнути передчасно негативної оцінки. З позиції мотиваційної сили «потужність/міць» - це відмінний двигун для здобуття впливу, відповідальності й повноважень. В юності вона є дуже природною, органічною та важливою частиною мотиваційної сили, якщо, звісно, ви будете правильно управляти своєю міццю. Визнання. Багато людей просто обожнюють, коли їх помічають і цінують, відзначають їхні найменші досягнення, вони завжди позитивно реагують на громадське заохочення. Причетність. Люди такого складу дуже люблять відчувати себе причетними до якихось відомих установ, організацій чи груп. Наприклад, сам Лавуа володіє унікальною колекцією спортивного одягу відомих команд і при будь-якій можливості сам із задоволенням що-небудь одягає. Він глибоко мотивований причетністю. Якщо ви уважно все проаналізуєте, то помітите, що більшість представлених мотиваційних двигунів так чи інакше присутні в нашому житті, але є все ж один або два, які помітно виділяються на загальному тлі. «У дітей, - каже Лавуа, – так само». Тому, коли ви захочете допомогти дитині відчути мотивацію, спробуйте попрацювати з цими двигунами. Як приклад Лавуа наводить розповідь про ідею, яку він реалізував у навчальному році. Для кожного свого учня він зробив футболку з логотипом класу. «Деякі хлопці, – пригадує він, – носили їх, доки футболки зовсім не розлізлися, – це були учні, для яких характерна причетність. Інші ж жодного разу не наділи їх знову – це були представники міці, допитливості чи, можливо, інших двигунів». Щоб задіяти всі інші категорії дітей, використовуючи ідею з футболкою, Лавуа запропонував учням самим вибрати колір і логотип (міць, статус), пошити футболки з довгими рукавами в якості заохочення за успіхи в навчанні (визнання), виділити один день на тиждень, щоб носити їх усім разом (товариськість). «Найважливіше, – пояснює він, – це пам'ятати, що ми, дорослі, можемо диференціювати в дітях всі їхні мотиваційні відмінності й відповідно придумати щось для кожного з них. Я думаю, – каже він, – що це дійсно працює, це реальний крок уперед у відмові від старих підходів. І, урешті-решт, це просто хороші людські взаємини. А це завжди здорово».